Чому лікування обирає не LLM

У репозиторії лишилася рання версія цього проєкту — у теці legacy/. Вона працювала очевидним способом: подати профіль пацієнта мовній моделі, спитати, які варіанти лікування виглядають найкраще, ранжувати відповіді. Її не видалено, а відправлено в архів, бо те, як саме вона не спрацювала, варто памʼятати.

Проблема не в тому, що така модель зазвичай помиляється. Проблема в тому, що не видно, коли саме. Немає трасування, яке можна перевірити, немає джерела, яке можна відкрити, а той самий вхід завтра може дати іншу відповідь. Для інструмента, з яким лікар має міркувати, це дискваліфікація.

Тому правило записане в статуті проєкту (§8.3), а не лишене на розсуд:

Клінічні рекомендації дає декларативний rule engine, який читає версіоновану базу знань. LLM не обирають схеми лікування, не розраховують дозування і не інтерпретують біомаркери для вибору терапії.

Що мовним моделям усе ще дозволено

Писати чернетки тексту. Перекладати — з клінічною перевіркою. Витягати структуровані дані з клінічного документа, щоб людина їх звірила. Писати рутинний код. Усе це — до рішення, і нічого з цього — всередині рішення.

Чого це коштує

Покриття. Модель відповість на будь-що; rule engine відповідає лише на те, що хтось написав і підкріпив джерелом. Саме тому така велика частина цього проєкту — це непоказна робота зі створення записів бази знань із посиланнями, і саме тому прогалини в покритті ми публікуємо, а не ховаємо.

Цей обмін свідомий. Вужчий інструмент, міркування якого можна перевірити, кращий за ширший, якому доводиться просто вірити.