Чи повертається рак до одноклітинного минулого?
Деякі пухлини сильніше експресують давніші еволюційні генні програми й слабше — програми багатоклітинності. Це реальне спостереження, але пояснення через «атавізм» лишається дискусійною гіпотезою.
Написано ретроспективно, опубліковано 3 серпня 2026.
Матеріал для загального розуміння, а не клінічна настанова. Тут описані опубліковані дослідження; це не рекомендація для конкретного випадку, а згадані праці могли бути переглянуті пізнішими даними.
Рак іноді описують як повернення до давнього одноклітинного способу життя. Ця фраза походить з гіпотези атавізму: пухлина нібито знову вмикає програми, старші за багатоклітинних тварин, і втрачає програми співпраці клітин у тканині.
У дослідженні 2017 року порівняли пухлинну та відповідну нормальну тканину в семи когортах TCGA. Гени з дуже давнім еволюційним походженням частіше були активнішими в пухлинах, а гени, що виникли разом із багатоклітинністю тварин, — менш активними. Спостереження цікаве, і автори прямо обговорювали його мовою атавізму.
Чому це не усталене пояснення раку
До давніх генів належить значна частина механізмів клітинного циклу, реплікації ДНК і базового метаболізму. З багатоклітинністю пов’язані диференціація, адгезія та сигнали між тканинами. Тому швидко поділювані, погано диференційовані клітини можуть давати такий патерн без буквального «руху назад» еволюцією.
Критичні огляди нагадують і про методологічну проблему: визначати еволюційний вік генів складно, а метод змінює картину. Обережний висновок вужчий за яскравий заголовок: пухлини часто порушують баланс між давніми базовими функціями та функціями багатоклітинної тканини; причина цього ще відкрита.
Коментарі
Гілки публічні й індексуються — будь ласка, не пишіть у них персональні медичні дані. Знайшли клінічну помилку? Відкрийте issue.
Коментарі ще не увімкнено — бекенд потрібно налаштувати.